Роль гри та іграшки у вихованні дитини
Гра в дитинстві є основним видом розвитку і пізнання навколишнього світу. Тому недооцінка дорослими даного виду діяльності дитини та обмежений репертуар ігрових дій призводить до пригнічення розвитку малюка. Ігрова діяльність має свою динаміку, властивості, розвиток і на її основі можна робити висновок про рівень розвитку дитини.
До трьох років дитина опановую предметні дії з іграшками, засвоює їх базове призначення та характеристики, які притаманні їм (скло –розіб’ється, пластик- зламається, метал – холодний і дзвінкий). Даний період розвитку характеризується предметно–маніпулятивною діяльністю. Дітям набагато важливіші іграшки, які видають звуки, можуть відкриватись/закриватись, предмети з застібками, замочками, речі які можна ховати і діставати. Дітям цікаво перекладати крупи, бусини, торкатись до різноманітних текстур, важливі ігри з піском, водою, оволодіння навиками складання пірамідки, вкладишів, матрьошок, будування веж із кубиків. Яскраві голосні інтерактивні іграшки дитині даного віку зовсім не потрібні.
Саме у маніпулюванні предметами дитина засвоює знання про розмір, колір, форму, може співвідносити вагу, порівнювати відчуття на дотик. Не дивуйтесь, що малюк може надати перевагу «дорослим» інструментам – гра зі справжньою ложкою і каструлею може надовго захопити малюка, адже він так любить наслідувати вашу діяльність.
Гра допомагає дитині не лише освоювати характеристики різних предметів і використовувати їх за призначенням. Також у грі дитина вчиться зосереджуватись, дотримуватись простих інструкцій («Постав так як я», «Візьми такий самий кубик»), а й цілком наслідувати дії дорослих.
Ще одним компонентом гри є процес спостереження . Діти вчаться затримувати увагу, розглядати предмети, спостерігати за рухом речей саме у грі. Дитина не усвідомлено може розглядати іграшку протягом тривалого часу, досліджувати деталі. Насправді, це досить складний процес, протягом якого дитина досліджує форму, колір, текстуру предмету, порівнює його з іншими іграшками і намагається знайти йому своє застосування. Не дивуйтесь коли звичайна цеглинка від конструктора у дитини буде і телефоном і тарілкою і дахом для будинку – саме через взаємодію з неструктурованими предметами дитина розвиває свою уяву та фантазію, тому так важливо, щоб іграшки були різнопланового спрямування ( краще дерев’яні кубики, ніж пластиковий телефон який ніякого іншого призначення в руках дитини не зможе набути).
Поважайте цікавість і особистість дитини, завчасно попередивши її про необхідність закінчення гри – не переривайте посеред ігрової діяльності, адже для дитини це важливий різноплановий процес пізнання світу та програвання власних емоцій і вражень. Не поспішайте коментувати діяльність дитини і роз’яснювати, дочекайтесь доки дитина сама запросить вас у свою гру. Зрозумійте, що дитяча гра це неповторний процес розвитку, що проходить за власним ходом подій, і переривання цього процесу, майже таке саме, як відволікти письменника під час запису ним шикарної думку.
Гра має ще один важливий компонент – вона є першим способом соціалізації дитини. Немовляті потрібні батьки для того, щоб дотягнутися до недоступної іграшки, допомогти втримати, відкрити. Дитині 1-2 років батьки потрібні для наслідування дій з предметами і оцінки реакцій на дані дії. Починаючи з трьох років діти включаються в сюжетно-рольову гру. Спочатку дитина програє прості ситуації із життя (годує ляльку, помішує кашу, возить машинку). Пізніше дитина уже повідомляє, яку роль вона виконує і для дитини стає важливим досягти певного запланованого результату ( Я –водій. Я зараз приїду на вантажівці, завантажу цеглинки і відвезу їх будувати дім).
Далі дитина поступово включається в взаємодію. Саме тепер дитині для гри потрібна інша дитина. Діти наперед домовляються про ролі (Я-буду мамою, а ти донькою. Я буду тебе годувати супиком). І починають їх відтворювати, але в 3-роки дитина ще легко відволікається і швидко забуває, що була «мамою», легко перемикаючись на програвання інших ролей (наприклад захоплюється приготуванням супу, і забуває що донечку так і не нагодувала). З часом діти все більше притримуються обговорених ролей, будують послідовність дій і починають грати за певними правилами. У процесі такої гри діти відтворюють ситуації які спостерігали, чули у казках, чи проговорені. Саме в результаті опанування сюжетно-рольової гри дитина вчиться управляти собою( я пасажир, мені треба почекати поки водій нас довезе), виробляє стереотипи поведінки( при зустрічі ми вітаємось, в магазині говоримо будь-ласка), засвоює норми і правила (щоб отримати продукти треба заплатити гроші, якщо захворів – потрібен лікар який вилікує).
І це не останнє, що розвиває дитяча гра. Гра є супровідником навчання , пізнання інформації, та розвитку дитини. Наприклад в процесі ігр з холодною, та теплою водою, сухим та мокрим піском, під час перебирання круп - дитина засвоює знання про різні тактильні відчуття. Під час гри з конструкторами , сортерами, вкладишами дитина розвиває зорове сприйняття, сприйняття форми та знаходження однакових предметів з поміж інших. Гра з музичними інструментами розвиває не лише слух і відчуття ритму, а й побудову причинно-наслідкових зв’язків та логіки дитини. Малювання, ліплення стимулює уяву та творчість дитини.
Тож, гра являється важливим компонентом пізнання світу дитиною та розвитку її мислення і особистісних характеристик. Якщо ви бажаєте надати дитині певні знання, навчити її певним поведінковим проявам чи розвинути її пізнавальний інтерес – вам необхідно знайти іграшки, які будуть стимулювати мислення, запропонувати гру через яку ви зможете розповісти про цікавинки світу чи «програти» певні поведінкові ситуації. Пропонуйте дитині власну сюжетно-рольову гру, хай вона спробує бути мамою, а ви в цей час побудете дитиною, поспостерігайте яким процесам та діям надає перевагу дитина. Долучайтесь до гри дитини аби дізнатись про її емоції, переживання та фантазії. Нехай гра стане вам гарним помічником у пізнанні світу та побудові довіри вашого малюка.
