«Як виховувати дитину без покарань?»
Питання про те, чи можливо виховання без покарання, актуальне для батьків, які намагаються знайти компромісні рішення, заспокоюючи власних примхливих і неслухняних дітей, зважаючи на весь негатив такого покарання. Проте, на жаль, навіть ті дорослі, які здогадуються або напевно знають про сумні наслідки насильства, все ж вдаються до нього. Покарання, яке реалізується у формі агресії, психологічного чи фізичного тиску,є одним з найдієвіших інструментів для деформації особистості малюка, формуванню у нього комплексів і безвідповідального ставлення до себе і свого життя. Покарання - це прояв неконтрольованої поведінки дорослого, яка вселяє в дитину страх і невпевненість, з одного боку, і образу, з іншого. Провинений замість того, щоб відчути сором за свій вчинок, намагається всіма силами уникнути покарання, культивуючи в собі впертість, непоступливість або навіть мстивість. Діти повинні навчитися самостійно контролювати поведінку з опорою на сформовані ціннісні орієнтації, вести себе відповідно до ситуації, нести відповідальність за прийняті рішення та вчинені вчинки, а не очікувати покарають їх чи ні.
Дорослому, який використовує фізичне покарання до своєї дитини, варто поміркувати: чого я хочу домогтися? Змінити небажану поведінку дитини або продемонструвати “хто в домі хозяїн” та відігратися на ній за непокору або прояв власної думки, бажання відстояти власні цінності? Якщо мета — боротьба з непокорою, то це нічого спільного з вихованням не матиме, а буде лише давати дитині яскравий приклад торжества насильства. Отже, ніяке оправдання не дає дозволу здійснювати над дитиною насилля ні фізичним, ні моральним чином.
Причини чому батьки досі карають своїх дітей фізично:
стійке переконання, що так роблять УСІ, жодна дитина, мовляв, не виросла без фізичного покарання, нас у дитинстві били, але ж ми виросли нормальними людьми;
відчуття власної неспроможності змінити поведінку дитини. У стані роздратування, розгубленості обирають найперше, що спадає на думку — фізичне покарання дитини з благородною виховною метою;
безкарність дорослого перед дитиною.
ДО ЧОГО ПРИЗВОДЯТЬ ФІЗИЧНІ ПОКАРАННЯ
- у дитини формується стійке переконання: насильство — найкращий та єдиний спосіб досягти бажаного
- складається неусвідомлене, а від того ще небезпечніше переконання — мене б’є людина, яка мене любить, тож і я, у свою чергу, маю право бити того, кого люблю.
- згодом агресія може яскраво проявитися в дорослому віці у таких формах поведінки, як мазохізм — б’є мене, тобто любить; садизм — люблю, себто маю право бити; й садомазохізм — прийняття, схвалення та отримання задоволення від фізичного насильства у стосунках між людьми.
- биття може призвести до пробудження ранньої дитячої сексуальності. Страшно, що отримання задоволення від жорстокості та болю, у майбутньому може стати для людини нормою життя.
- у дитини, яку фізично карають значущі для неї люди — батьки, педагоги — може виникнути агресія що провокується ненавистю до тих, хто викрив провину, та бажанням помститися, але так, щоб ніхто про це не дізнався, щоб уникнути покарання.
- ще одним результатом батьківської агресії є виникнення — аутоагресії — агресія щодо себе, почуття провини, що призводить до алкоголізму та наркоманії
Основні принципи виховання дітей без покарань
Терпіння
Дітей треба любити не за те, що вони нам дають (почуття впевненості, повноцінності і гордості), а любити просто так
Приймати свою дитину такою, якою вона є, з усіма проблемами, неприємностями і капризами. Вона повинна відчувати, що її люблять і цінують.
Потрібно приділяти своєму чаду достатню кількість уваги. Адже саме його дефіцит викликає непослух.
Визнавати особистість дитини. У дитини теж є свої почуття і страждання, улюблені і не дуже речі та події.
Виховання особистим прикладом. Якщо забороняєте дитині брехати — не брешіть і не прикрашайте самі. Дотримуйтесь правил всією родиною.
Чим більше тиск, тим більший опір. Якщо постійно пиляти — прибери іграшки, зроби те, зроби це, не бери, не ламай, не чіпай, то можна створити таку напружену атмосферу, що дитині захочеться з неї втекти. Що він і буде намагатися робити в примхах, протестах і істериках.
Покарання підтверджують, що на кожну силу знайдеться ще більша сила. Малюк виросте і ваш силовий і фінансовий авторитет пропаде. Тоді прийде розуміння, що покарання — це помилка виховання, але буде вже пізно.
Послідовність — помічник у дотриманні правил. Сказали, що не дасте цукерку— не давайте. Якщо сьогодні не можна, а завтра можна, то можна завжди.
Підтримувати потрібну поведінку заохоченням. Діти швидше забувають про покарання, яке загрожує в разі пустощі, але пам’ятають про презенти за зразкову поведінку.
Батько повинен постійно розвиватися, вчитися, щоб дорослішаюча дитина не поставив його в глухий кут складними питаннями.
Не вестися на провокацію — істерики, докори, грубість. Будьте байдужі до таким емоційним вибухів.
І на останок, Любіть своїх дітей.
